Антон, 55 - 27 сентября 2011 17:53

Я їх плекаю ,ніжно їх лелію.

А рідне місто я колись покину ,
Як пташечка ,я у світи полину .
Але уже ніколи не забуду
Колиски своєї – рідної землі !

Найкращі дні –
це дні мого дитинства….

На дні – кліки. Кволі і горбаті.
Від них ні в домі спасу ,ні в саду .
В якім краю ,в якій гостинній хаті
спочину трохи й душу відведу ?
Пірну у безтурбоття безпричинне
лицем униз на теплім спориші .
І ,може справді голова спочине ,
поглегша ,потепліша на душі.
Не знаю ,чи журитись,чи радіти ,
Бо сам від себе не втечеш ніде .
Хіба що той ,чиї ми грішні діти ,
і спокій дасть і душу відведе.

Все життя вони ворогували
на одній садибі ,все життя .
Хоч було всьго у них навалом,
гризлись без жаллю і каяття.
В город їм рушати не виходить.
Та й який на старість інтерес ?
І сидять на вичовганих сходах ,
й журяться оядочком кіт і пес .

• 
• 
•