Iv.Аnna, 32 - 6 мая 2009 14:20

Ми переконуємо себе, що наше життя стане кращим, коли ми
закінчимо навчання, отримаємо фінансову незалежність, здобудемо
кар'єру, коли ми одружимося, народимо дитину, потім іще одну. Потім ми
бачимо, що наші діти ще маленькі, і чекаємо, що все стане кращим, коли
вони підростуть. Згодом ми переживаємо, що вони стали підлітками, і нам
треба якось давати з ними раду, з усіма тими труднощами перехідного
віку. Ми переконуємо себе, що, без сумніву, станемо щасливішими, коли
вони виростуть зі своїх «надцяти» років. Ми кажемо собі, що наше життя
стане кращим, коли наша сімейна половина закінчить свої справи, коли в
нас буде красива машина, коли візьмемо відпустку, коли вийдемо на
пенсію… Але істина в тому, що для нас не буде кращого часу, щоб бути
щасливим, як зараз. Якщо не зараз, то коли? Твоє життя завжди буде
сповнене подіями, тривогами. Краще сприйняти все як є, і вирішити бути
щасливим, незважаючи ні на що...

• 
• 
•